CSM

Третій рік війни сформував у медіа певні типи історій – розповіді про нових героїв і тих, хто найприкріше постраждав під час воєнних дій. Щойно óбрази цих людей зникають зі стрічки новин та екранів, людський вимір історії розсіюється, і на перший план виходять державницькі інтереси й ритуальні фігури мовлення політичного дискурсу. Історії болю та обтяжливий досвід залишаються особистим тягарем для людей, які стають героями лише одного медіа-дня, або ж узагалі ніколи не потрапляють у фокус медіа, бо не відповідають ідеї «успішної історії».

Окрім медійного виміру, всі ці щоденні досвіди війни й тих, хто вже повернувся з неї (чи живе поруч), існують в усних історіях, приватному просторі, в межах родин, часом – у спільних дискусіях, соціальних проектах, де озвучуються різні відчуття, спогади й позиції учасників. Однак цього приватного простору недостатньо, щоби важливі питання не зникали й не були витіснені домінантним наративом про війну. Запобігти цьому може збирання й осмислення «пересічних» досвідів різних спільнот і окремих людей, зокрема – через мистецькі практики, які здатні увібрати в себе все розмаїття часом суперечливих позицій. Подоланню дистанції між тими, хто слухає і тими, хто розповідає, присвячений проект «Точки наближення».

Поєднуючи точки зору «різного наближення»: митців, журналістів, культурних менеджерів, учасників із різних регіонів України і з-за кордону, – проект прагне наблизитися до розуміння досвіду вразливих спільнот, а також, використовуючи мистецтво як медіум, зробити його частиною досвіду ширшої аудиторії. У центрі нашої уваги опиняться Дніпро та Харків – міста, де розташовані найбільші волонтерські організації, центри допомоги військовим та внутрішньо переміщеним громадян(к)ам, – обласні центри, що розташовані найближче до лінії фронту.

Мета проекту – актуалізувати й відкрити ширшій аудиторії досвід спільнот, які стають найбільш вразливими внаслідок війни на Сході України, серед них – внутрішньо переміщені особи, для яких Дніпро та Харків стали місцями постійного або тимчасового проживання; учасники та ветерани АТО, що часто лишаються без належної психологічної допомоги та суспільної підтримки; волонтери, потреба яких у психологічний, якщо не фізичній, реабілітації може бути не менш серйозною, ніж в учасників військових дій; мешканці обох міст, що, виявляючись найменш інституціалізованою групою, часто опиняються поза публічним діалогом.

На першому етапі учасники та учасниці протягом 5 днів провели власне дослідження локального контексту в одному з міст, де у них була можливість заглибитися у локальний контекст і розпочати дослідження для власного майбутнього проекту або ж доєднатися до інших проектів; познайомитися з потенційними партнерами, експертами, активістами та цільовими спільнотами.

Open call на участь в проекті тривав до 21 листопада 2016. За результатами конкурсу, у резиденціях взяли участь:

Харків:
1. Наталія Целюба (Київ)
2. Софія Соляр (Львів)
3. Євгенія Нестерович (Львів)
4. Ірина Бойко (Київ)
5. Маріам Агамян (Київ)
6. Галина Танай (Київ)
7. Марія Петренко (Київ)
8. Світлана Ославська (Івано-Франківськ)
9. Юлія Костерєва (Київ)
10. Роза Саркісян (Харків)
11. Олена Міллер (Харків)

Дніпро:
1. Анна Стукало (Запоріжжя)
2. Дар'я Кавеліна (Київ)
3. Ася Сеніна (Харків)
4. Анна Кахіані (Київ)
5. Дар'я Кольцова (Київ)
6. Катерина Пономаренко (Київ)
7. Катерина Кисельова (Київ)
8. Андрій Саченко (Київ)
9. Анна Олізарівська (Київ)
10. Оксана Чепелик (Київ)

До проекту також долучилися митці з Молдови (Лючія Макарі) та Грузії (Маріам Натрошвілі та Дету Джинчарадзе), країн, що в недалекому минулому пережили військові конфлікти, близькі за характером до збройної агресії в Україні. Досвід окупації і стрімкої військової ескалації у Південній Осетії у 2008 році та замороженого конфлікту у Придністров’ї, що триває з 1992 року, показали, наскільки у різний спосіб війна може впливати на суспільство, змінювати його modus vivendi загалом і повсякденні практики зокрема. А тому досвід митців, які використовують у своїй діяльності учасницькі практики, може багато в чому виявитися корисним для українського контексту.

Після завершення резиденцій учасниці та учасники підготували серію текстів, присвячених аналізу ситуації у Харкові та Дніпрі, способам роботи з травматичними спогадами та подолання відчуження між різними суспільними групами, а також – рефлексіям щодо досвіду Іншого і майбутньої історії країни.

Іншим результатом резиденцій стала виставка "Точки наближення", що відбулася у Харкові і Дніпрі.

Проект реалізується за підтримки The Black Sea Trust, A Project of the German Marshall Fund of the United States. 
Інформаційні партнери: Korydor, УП. Життя, Український кризовий медіа-центр, Громадське ТБ Дніпро.